І. Вступ

         Одним із основних завдань сучасної освіти є формування творчої особистості громадянина незалежної України. Математика має широкі можливості для інтелектуального розвитку особистості, в першу чергу, розвитку логічного мислення, просторових уявлень і уяви, алгоритмічної культури, формування вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, обґрунтовувати твердження, моделювати ситуації. Шкільний урок – це частина життя дитини і одночасно це урок життя для нього. На сучасному етапі розвитку української школи одним із напрямків методичного збагачення уроку є індивідуальні, групові та колективні форми роботи. Завдання вчителя сьогодні — відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити його дослідницький, пошуковий характер.

Актуальність досвіду роботи полягає в тому, що це, по-перше – сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів (підвищується навчальна мотивація, досягаються високі результати), по-друге – дозволяє зробити процес навчання індивідуальним, організовується спілкування в режимі співробітництва, по-третє – формуються інформаційні, комунікативні та інші уміння учнів, розвивається їхнє мислення.

Школа має дати державі випускника, здатного самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці; грамотно опрацьовувати інформацію; бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах; самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня; критично та творчо мислити, генерувати нові ідеї; приймати рішення; планувати стратегію власного життя; швидко адаптуватися до будь-яких змін в оточуючому середовищі.

         Перспективність досвіду полягає у розвитку творчих особистісних якостей учнів, спрямованих на формування саморозвитку, самоосвіти та пізнавальної активності, завдяки використанню індивідуальних, групових та колективних форм роботи на уроках математики.

         Провідна педагогічна ідея досвіду полягає у пошуку ефективних форм і методів навчання для розвитку творчих здібностей учнів, залученні їх до самостійної пізнавальної діяльності, оволодінні ними високим рівнем знань.

Практична значущість досвіду

У досвіді розглядаються індивідуальні, групові та колективні форми і методи навчання, які активізують навчальну діяльність, стимулюють самостійну роботу учнів, прищеплюють і підтримують інтерес до предмета, надають можливість творчо використовувати та застосовувати знання, уміння й навички у практичній діяльності. Наведено конкретні приклади застосування цих форм і методів на уроках математики.

Теоретичне обґрунтування проблеми базується на дослідженнях таких науковців та вчених, як: Е.С. Рабунського, П.П. Блонського, А.О. Бударного,   К.Д. Ушинського, В.В.Кумаріна, В.О.Онищука, В.В.Римаренка, Х.Й. Лійметса та інших. Реалізація творчого потенціалу є найважливішим орієнтиром діяльності, тому необхідно мати широкі й змістовні знання про наукові та новаторські підходи до навчання й виховання.

Практичне застосування індивідуальної, групової та колективної форм роботи використовували у своїй діяльності Ю.К.Бабанський, Е.С.Рабунський, І.М.Чередов та ін. К.Д.Ушинський писав: «Поділ класу на дві групи, з яких одна сильніша іншої, не тільки не шкідливо, але навіть корисно, якщо наставник вміє, займаючись з однієї групою сам, дати іншій корисну самостійну вправу». Зокрема І.М.Чередов включає як навчання з різними планами і програмами, так і «такий процес навчання на уроках, який передбачає глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх класифікацію за типологічними групами і організацію роботи цих груп над виконанням специфічних навчальних завдань, які сприяють їх розумовому і моральному розвитку».

Наукова достовірність досвіду.

Застосування індивідуальних, групових та колективних форм роботи дає змогу кожному учню працювати на будь-якому рівні навчальних досягнень і здобувати відповідні результати. Індивідуальна форма навчання – вид навчальної діяльності учнів, що здійснюється за завданнями, які диференціюються за принципом індивідуального підходу до здібностей кожного учня. Ця форма навчання є запорукою розвитку дітей з різними здібностями та інтересами. Групова технологія потребує тимчасового поділу класу для колективного розв’язування конкретних задач. Учням пропонується обговорити зміст задачі, визначити шляхи її розв’язування, реалізувати їх на практиці і, нарешті, показати знайдений результат. Ця форма роботи забезпечує облік індивідуальних здібностей учнів, відкриває широкі можливості для розвитку колективної пізнавальної діяльності. Групові технології, як колективна діяльність, припускають: взаємне збагачення знаннями учнів у групі; організацію спільних дій, що веде до активізації навчально-пізнавальних процесів; комунікацію, спілкування, без яких неможливі розподіл, обмін, взаєморозуміння і завдяки яким плануються навчальні задачі, умови діяльності, вибір відповідних способів дії; взаєморозуміння диктується характером залучення учнів до спільної діяльності.

Наукова новизна: організація роботи під час вивчення  математики з використанням індивідуальних, групових та колективних форми роботи сприяє ефективному формуванню математичної компетентності школярів.

Об’єкт дослідження: процес формування математичних здібностей школярів, залучення до самостійної діяльності.

Предмет дослідження: індивідуальні, групові та колективні форми роботи на уроках математики.

Мета дослідження: визначення механізму використання індивідуальних, групових та колективних форм роботи як ефективного засобу у процесі формування математичних здібностей школярів.